Книжка “Слухати не можна вказувати” Едгара Г. Шейна позиціонується як ключ до створення культури довіри та щирої співпраці у вашій компанії. На переконання автора, ви зможете використовувати отримані знання і в повсякденному спілкуванні з вашими близькими/друзями.
Що сподобалося:
У книзі ви знайдете кілька нагадувань про те, як важливо підходити до комунікації з розумом. Про те, що потрібно докладати зусиль, щоб вона розвивалася за вигідним вам сценарієм. Про культурні, особистісні відмінності серед нас і про те, що вчасно поставлене і потрібне запитання може докорінно змінити ситуацію.
Що не сподобалося:
Заінтриговані, як же правильно ставити запитання? Не дивно, адже в цьому полягає вся суть книги. Але тут на вас чекає розчарування – я не знайшла жодної практичної поради, як же все-таки осягнути “мистецтво ставити запитання”, яке авторка повторює з розділу в розділ і вважає панацеєю. Складається враження, що вся книжка – одна велика передмова до важливого матеріалу, який так і не увійшов до цієї редакції.
Summary:
Кілька цікавих думок є, але вони потонули в кількості води, якою автор присмачив свій текст. Як результат, практичної значущості мало, і найімовірніше, нічого революційно важливого і застосовного на практиці ви в цій книзі не знайдете.