Як ми думаємо?

Робота мозку може щонайменше збити з пантелику. Чому одні завдання ми вирішуємо блискуче, а у випадку з іншими, заходимо в глухий кут? Як людина може бути одночасно кмітливою і недолугою? Психологи та нейробіологи пояснюють це удаване протиріччя через опис функцій мозку. Вони розмежовують два типи мислення: інтуїтивний і раціональний. Перший ми назвемо “автоматичною системою”, а другий – “аналітичною”

Автоматична система

спрацьовує швидко. Вона інстинктивна або здається такою. Їй не потрібен процес, який ми називаємо роздумами. Щоразу, коли ви ухиляєтеся від несподівано кинутого м’яча, нервуєте, потрапивши в турбулентність під час польоту, посміхаєтеся, побачивши миле цуценя, задіюється автоматична система. Нейропсихологи співвідносять цей тип мислення з найдавнішими відділами мозку, які в нас спільні з ящірками (і цуценятами).

Аналітична система

більш розважлива й обережна. Вона задіюється, коли нас запитують: “Скільки буде 411 помножити на 37?”, коли потрібно вибрати маршрут або навчання в юридичному виші чи школі бізнесу.