Перший етап
змін найчастіше надихає: ми уявляємо собі майбутнє в райдужних тонах і ще не знаємо, що у всього є своя ціна. Наш необґрунтований оптимізм підстьобує емоції, його видно на позитивній “емоційній” частині графіка. Ми помічаємо позитивні сторони змін і не бачимо негативних, тому почуваємося чудово.
На жаль, стан необґрунтованого оптимізму триває недовго. У міру розуміння реальності, що супроводжує зміни у вашому житті, позитивні емоції швидко зникають.
Другий етап,
інформований песимізм, характеризується негативним емоційним станом. Вигоди вже не здаються реальними, важливими чи близькими, а ціна, яку ми за них платимо, очевидна.
Третій етап –
момент відчаю. Більшість здається саме тут. Хворобливість змін відчувається дуже гостро, а позитивні результати здаються далекими або вже неважливими, і в нас залишається єдиний і найлегший шлях покінчити з дискомфортом: повернутися до звичного способу життя. Зрештою ми доходимо висновку, що й раніше було не так погано.
Четвертий етап –
інформований оптимізм. Імовірність успіху сильно підвищується – ми повертаємося в позитивну емоційну частину циклу. Ми вже отримуємо перші результати, а ціна, яку платимо за зміни, “знижується”, бо наші думки та дії стають більш впорядкованими та звичними. Головне – не зупинятися на досягнутому!
П’ятий етап –
успіх і самореалізація – фінальний етап емоційного циклу змін. Позитивні сторони вашої поведінкової моделі вже стають очевидними, а ціна – незначною. Дії, які раніше були для нас складними і малоприємними, тепер звичні.
Перешкоди на шляху особистої ефективності
Почасти наша зайнятість і страх що-небудь змінити підживлюються занепокоєнням, що викликається катастрофічними, параноїдальними думками, – воно змушує нас боятися жахливих наслідків, які неодмінно спіткають нас у тому разі, якщо ми не встигнемо доробити цей безглуздий звіт або пропустимо у своєму нескінченному списку вхідних листів щось доленосне.
За нашу психологічну самосвідомість відповідають три “мізки” – фронтальний, лімбічний і тім’яний. Фронтальний мозок він називає Людиною, лімбічний – Шимпанзе, а тім’яний – Комп’ютером.
У Комп’ютері зберігається пам’ять про вже використані реакції.
Людина раціональна й логічна. Коли ми думаємо про самих себе, у нашій свідомості виникає саме її образ. Саме Людина планує наші дії та ухвалює фінальні рішення – а отже, теоретично саме вона керує нами. Однак у реальності справи йдуть дещо інакше.
Шимпанзе керується емоціями, і, як справжній примат, який разів у п’ять перевершує людину за силою, він легко бере гору над Людиною. Крім того, він першим отримує всю інформацію – а отже, і реагує першим. Це пояснює, чому наша поведінка так часто не збігається з тією, яку ми самі вважали б правильною, і не відповідає нашим благим намірам. Якщо Шимпанзе входить у раж, у Людини не залишається й натяку на контроль. Шимпанзе діє емоційно і незалежно від волі Людини.