Матриця І.Ансоффа
Матриця Ансоффа (Ansoff’s growth strategy matrix) – модель, що описує можливі стратегії зростання компанії на ринку. Матриця також має назву матриця «товар-ринок».
Модель Ігоря Ансоффа вперше було представлено 1957 року в Harvard Business Review. На сьогоднішній момент матриця залишається найпоширенішим інструментом стратегічного менеджменту для визначення напрямів зростання бізнесу.
Щороку компанія формує план стратегічного зростання, у якому визначає для себе:
- якої величини буде зростання компанії в найближчі 3-5 років.
- за рахунок яких джерел є можливість збільшити обсяг продажів і прибутку.
- які ресурси потрібні для досягнення продуктивного зростання.
Матриця систематизує наявну інформацію про ринок і про товар компанії, допомагає правильно вибрати напрямок розвитку бізнесу з урахуванням наявних ресурсів і можливостей компанії.
Чотири стратегії зростання
У моделі «товар-ринок» виокремлюють 4 можливі стратегії зростання бізнесу:
- Стратегія проникнення на ринок (market penetration strategy): означає, що зростання відбуватиметься в напрямку збільшення частки нинішнього товарного ринку.
- Стратегія розвитку ринку (market development strategy): означає, що компанія зростатиме за рахунок розвитку попиту на нових ринках.
- Стратегія розвитку товару (product development strategy): означає, що джерелом зростання компанії є зростання попиту на нові продукти.
- Стратегія диверсифікації (diversification strategy) означає оновлення товарного ряду і вихід на нові ринки одночасно.
У свою модель Ансофф включив чотири компоненти, що належать до портфельної стратегії, які допомагають компанії визначити бажані для неї масштаби майбутнього бізнесу:
- Вектор географічного зростання.
- Конкурентну перевагу.
- Синергію.
- Стратегічну гнучкість.
Вектор географічного зростання можна визначити так: потрібно співвіднести позицію, що відповідає нинішнім масштабам бізнесу, з позицією, що відображає бажані для компанії масштаби її бізнесу в майбутньому.
Конкурентна перевага необхідна компанії не тільки для того, щоб вона змогла домогтися обраного варіанта масштабів діяльності, а й для того, щоб процес досягнення поставлених нею цілей був стабільним. Конкурентна перевага може бути найрізноманітнішою і полягати, наприклад, у наявності у компанії будь-якої ключової компетенції або запатентованої технології, що дає їй змогу надавати клієнтам якісніші післяпродажні послуги, ніж це можуть робити інші учасники цього ринку, її конкуренти.
Як третій стратегічний компонент Ансофф пропонує враховувати синергію між компетенціями, наявними у компанії. Ця властивість не тільки забезпечує економію на масштабах діяльності, а й сприяє зміцненню конкурентної позиції компанії.
Четвертим, і останнім, стратегічним компонентом є стратегічна гнучкість. Вона мінімізує вплив непередбачуваних подій і усуває «баласт», що гальмує розвиток діяльності компанії.