Мікроменеджмент – це надконтроль фахівців. Керівник доручає завдання і замість того, щоб чекати на результат в обумовлені терміни, втручається в процес виконання. Якщо існує кілька шляхів розв’язання завдання, то він проконтролює, щоб фахівець зробив саме так, як він сказав. Також, начальнику-мікроменеджеру характерні якісь або всі з цих дій:
- не делегує повноваження;
- займається оперативною частиною роботи;
- не сприймає критику;
- вникає в процес виконання;
- будь-яку помилку сприймає, як низьку кваліфікацію фахівця;
- вимагає від фахівців питати дозволу на будь-яку дію.
Звідки беруться мікроменеджери і хто вони такі?
Головна причина появи мікроменеджерів у колективі – це відсутність у керівників навички делегування повноважень або бажання їх делегувати.
Тип 1. Тільки після універу.
Сюди входить керівник з відсутністю досвіду управління персоналом: випускник університету або людина, яку щойно підвищили. Він амбітний, але невпевнений у собі. Є шанси, що з часом, він навчиться довіряти, делегувати і досвід замінить будь-які прояви мікроменеджменту.
Тип 2. Керівник-бездельник.
У нього є кваліфіковані фахівці, які виконують свою роботу і без нагляду. А отже, у вільний час йому доведеться займатися стратегією, визначати цілі та ухвалювати рішення. Це складніше, ніж роздавати стусани і вдавати з себе важливого начальника.
Тип 3. Противник делегування.
Невміння делегувати – найпоширеніша причина появи ознак мікроменеджменту в компанії. Такий керівник – один у полі воїн. Завжди зайнятий і незадоволений, він контролює фахівців. Надконтроль принесе користь у роботі з новачками, коли мікроменеджер не тільки стежить за роботою, а й приходить на допомогу фахівцеві під час адаптації. У випадку з постійними співробітниками, плюс мікроменеджменту в тому, що він допомагає тримати під контролем відповідальну роботу або проєкт, який перебуває під загрозою.