Теорія ситуаційного лідерства Герсі-Бланшарда пояснює:
немає універсального стилю управління — ефективний лідер змінює підхід залежно від готовності працівника виконувати завдання.
Працівник готовий до завдання, якщо він:
- 💡 може його виконати (має знання і навички)
- ❤️ хоче його виконати (має мотивацію)
- 💪 вірить у свої сили
👥 4 рівні розвитку співробітників
Критерії:
- Професіоналізм — здатність виконати завдання
- Мотивація — бажання та впевненість у собі
🧩 Р1 — «Не вміє, але хоче»
- Професіоналізм: базовий рівень знань
- Мотивація: висока, ентузіазм
- Приклад: новачок після університету — “ентузіаст-початківець”
👉 Лідеру потрібен директивний стиль — чіткі інструкції, структура, пояснення кроків.
😕 Р2 — «Не вміє і не хоче»
- Професіоналізм: певні знання і навички вже є
- Мотивація: низька, можливо, розчарування
- Приклад: не виправдалися очікування, немає довіри до керівництва
👉 Підходить наставницький стиль — лідер мотивує, пояснює “навіщо”, показує сенс і залучає.
🧠 Р3 — «Вміє, але не впевнений»
- Професіоналізм: високий
- Мотивація: нестійка — сумнів у собі чи підтримці
- Приклад: компетентний спеціаліст, який потребує довіри
👉 Найкраще — підтримуючий стиль. Лідер залучає до рішень, допомагає усвідомити власну силу.
🚀 Р4 — «Вміє і хоче»
- Професіоналізм: майстерність
- Мотивація: стабільна, впевненість у собі
- Приклад: досвідчений професіонал, який не потребує контролю
👉 Ідеальний стиль — делегування. Лідер передає відповідальність і право на рішення.
💡 Суть моделі:
Ефективний лідер — це не той, хто має “свій стиль”, а той, хто гнучко обирає потрібний стиль для конкретної людини і ситуації.
Comments